Два способи, за допомогою яких торгівля створює багатство
Ми так часто торгуємо, що вже навіть не замислюємося про це. Це буденність, і якщо ви читаєте ці рядки, то, імовірно, практично не можете уявити світ, у якому ви не маєте кишенькового суперкомп'ютера, що дає змогу придбати практично все, що заманеться, з доставлянням протягом кількох днів до вашого порога.
Торгівля створює багатство. Нагадаємо, що багатство — це те, що цінують люди. Щоб створити багатство, вам необов’язково створювати щось нове, — треба просто передати щось старе в нові руки.
Напевно, ви чули афоризм «що для одного — сміття, для іншого — скарб». Торгівля перетворює сміття на скарб, передаючи його з одних рук в інші.
Подумайте ось про що. Ви колись купували задешево справді класну річ у секонд-хенді? В осінньому семестрі 2017 року я разом із дружиною пішов у секонд увечері перед іспитом з макроекономіки. Мені пощастило знайти вінтажну футболку канадського футбольного клубу Birmingham Barracudas 1995 року. Якщо ви не знаєте, що це за клуб такий, ви такі не одні. Birmingham Barracudas відомі лише невдалою спробою поширити на США канадську футбольну лігу (CFL) у 1990-х. Вони протрималися один сезон. Здається, я заплатив 2 долари за футболку. Я б із радістю заплатив і 5 доларів. У результаті цієї торговельної угоди новий одяг не створювався, але коли я купив футболку Barracudas, багатство суспільства збільшилося.
Важливо, що хтось отримав за це гроші. Секонд-хенди дещо відрізняються від звичайних магазинів, оскільки, як правило, є некомерційними організаціями. Важливо інше — люди, які торгують вживаними речами, створили цінність, маючи те, що я хотів, і в той момент, коли я цього хотів. Дохід, отриманий менеджерами й власниками магазину, є результатом їхнього внеску у створення багатства. Передавання речей від тих, хто цінує їх менше, до тих, хто цінує їх більше, є важливим способом створення багатства шляхом торгівлі.
Наведу простий приклад, який ілюструє інший спосіб створення багатства за допомогою торгівлі та пояснює, чому навіть у м'язистого актора Джейсона Момоа є охоронці. Познайомимося з двома хлопцями — Ханом і Ландо. Вони можуть виробляти два товари: яблука й апельсини. За рік Хан може виробити 100 000 яблук або 50 000 апельсинів. Ландо може виробити 200 000 яблук або 400 000 апельсинів. Важливе слово тут — «або». Це не «і». Якщо Хан вирішить виробити більше яблук, йому доведеться виробити менше апельсинів, і навпаки. Те саме стосується і Ландо.
Ландо видається неймовірно обдарованим фермером. Він може виробити більше яблук, ніж Хан. Він може виробити більше апельсинів, ніж Хан. У нього є те, що економісти називають абсолютною перевагою в яблуках і в апельсинах (він може виробити більше якісного продукту, використовуючи таку саму кількість ресурсів).
Саме на цьому зупиняються багато громадських коментаторів, якщо взагалі заходять так далеко у своїх міркуваннях. Ландо нічого не виграє від торгівлі з Ханом, тому що в нього є абсолютна перевага як в яблуках, так і в апельсинах. Якби існувало ціле суспільство високопродуктивних Ландо й інше суспільство низькопродуктивних Ханів, багато коментаторів дійшли б висновку, що Хани становлять загрозу для Ландо.
Та це не так. Те, що ви зараз дізнаєтеся, має цілковито перевернути ваше уявлення про світ. Зі мною, принаймні, це відбувається майже щодня.
Розгляньмо, у що обходиться Ландо й Хану виробництво яблук та апельсинів.
Так ми зможемо сформувати чітке розуміння того, що відбувається. Нам потрібно розрахувати альтернативні витрати, які являють собою вартість втраченої можливості, якщо ви вирішите зробити щось одне замість іншого. У нашому прикладі альтернативні витрати яблук — це апельсини, а апельсинів — яблука. У нас є інформація про виробничі можливості Хана й Ландо, тому ми можемо зробити точні висновки.
Альтернативні витрати — це те, від чого ви відмовляєтеся, щоб отримати інше натомість. Щоб визначити альтернативні витрати вирощування апельсинів для Хана, розділимо кількість яблук, від яких він відмовляється, на кількість апельсинів, які він отримує. Він відмовляється від можливості виробити 100 000 яблук, щоб отримати 50 000 апельсинів, тож кожен апельсин обходиться Хану у два яблука. Альтернативні витрати Хана від вирощування яблук розраховуються так само. Розділіть 50 000 апельсинів, від виробництва яких він відмовляється, щоб отримати 100 000 яблук, на ці самі 100 000 яблук. Тобто альтернативні витрати виробництва одного яблука для Хана дорівнюють половині апельсина.
Виконаємо подібні розрахунки для Ландо. Щоб отримати 200 000 яблук, йому доведеться відмовитися від можливості виробити 400 000 апельсинів, тому кожне яблуко обійдеться йому у два апельсини. Щоб отримати 400 000 апельсинів, йому потрібно відмовитися від вирощування 200 000 яблук, тому кожен апельсин обходиться Ландо в половину яблука.
Тепер у нас є альтернативні витрати Ландо й Хана, і ми можемо порівняти показники. У Хана альтернативні витрати вирощування апельсина дорівнюють двом яблукам. У Ландо альтернативні витрати вирощування апельсина дорівнюють половині яблука. У Ландо витрати нижчі, тобто в нього є порівняльна перевага у вирощуванні апельсинів. І навпаки, альтернативні витрати при вирощуванні яблука для Хана становлять половину апельсина, а для Ландо — два апельсини. У цьому випадку в Хана найнижчі витрати вирощування яблук, і тому він має порівняльну перевагу у вирощуванні яблук.
Домовившись про торгівлю, Хан і Ландо можуть отримати більше яблук та апельсинів, ніж вони могли б отримати, працюючи поодинці, або вони можуть отримати задану кількість яблук і апельсинів за менших зусиль.
Знаючи про альтернативні витрати, ми можемо визначити ціни, за якими кожен із них готовий торгувати. Уявіть, що Хан продає яблука (за апельсини), а Ландо купує яблука (за апельсини).
Припустимо, Ландо хоче яблук. Уявімо його хід думок. Він може виростити їх сам. У цьому разі кожне вирощене яблуко обійдеться йому у два апельсини.
Альтернативне рішення — зосередити час, енергію та увагу на вирощуванні апельсинів, а потім обміняти частину вирощених апельсинів на яблука, які виростив Хан. Якщо Ландо домовиться з Ханом за ціну нижчу, ніж два яблука за апельсин, він отримуватиме яблука дешевше, ніж якби виробляв їх сам.
Але це потребує зусиль. Зрештою, Хан не хоче, щоб його обібрали, чи не так? Але ось у чому річ: Хан не залишиться в програші, поки Ландо пропонує йому правильну ціну.
Яка ж, запитаєте ви, правильна ціна? Для Хана альтернативні витрати вирощування яблука дорівнюють половині апельсина. Якщо Ландо запропонує йому більш ніж половину апельсина за яблуко, Хан виграє від такої угоди. Припустимо, Ландо запропонував йому один апельсин за яблуко. Хан виробляє яблуко за ціною половини апельсина, а потім обмінює це яблуко на один апельсин. У підсумку він отримує вигоду в розмірі половини апельсина.
Але чому Ландо готовий зробити таку щедру пропозицію? Згадайте, у скільки йому обійдеться вирощування власних яблук. Кожне яблуко обійдеться йому у два апельсини. Якщо замість цього він виростить апельсин і продасть його Хану за яблуко, то збереже одне яблуко, бо спеціалізуватиметься на апельсинах і обмінюватиме їх на яблука, а не вирощуватиме самостійно.
За підсумком Хан як виробник яблук має більше яблук і апельсинів завдяки торгівлі з Ландо. А Ландо як покупець яблук має більше яблук і апельсинів завдяки торгівлі з Ханом.
І жодної спритності рук, фокусів, таємничої нової технології вирощування яблук чи генетичних модифікацій. Ми просто зводимо докупи двох людей, які тепер можуть торгувати й здатні досягти більшого разом, ніж порізно.
Про яку ціну вони домовляться? Будь-яка «апельсинова ціна» яблук від 0,5 до 2 буде вигідна для них обох. На конкурентному ринку з великою кількістю покупців і продавців підсумкові ціни визначає конкуренція.
Із цього випливають чотири принципові моменти:
1. Продавці конкурують з іншими продавцями за привілей співпрацювати з покупцями: Хан конкурує з усіма іншими продавцями за можливість вести справи з Ландо. У Ландо є потужне право: право сказати ні, а отже, Хану доведеться докласти зусиль, якщо він хоче, щоб Ландо купив його яблука.
2. Покупці конкурують з іншими покупцями за привілей співпрацювати з продавцями. Ландо конкурує з усіма іншими покупцями за товар Хана. На вільному ринку в Хана є таке саме потужне право, як і в Ландо: право сказати «ні», тобто Ландо доведеться проявити наполегливість, якщо він хоче роздобути яблука Хана.
4. Єдиний урок бізнесу: люди створюють цінність, переміщуючи ресурси від тих, хто цінує їх менше, до тих, хто цінує їх більше. У цьому випадку Хан створює цінність, переводячи більшу частину свого часу у виробництво яблук, а Ландо — у виробництво апельсинів.
Зрештою, ринок яблук досягає рівноваги й залишається в цьому стані доти, доки черговий новатор не змінить усталений порядок.
Цю статтю люб'язно надали Арт Карден і Американський інститут економічних досліджень на умовах міжнародної ліцензії Creative Commons Attribution версії 4.0. З оригіналом можна ознайомитися тут.